Адреса:Ірпінь,

вул.Пролетарська 40

Е-mail:sport_irpin@ukr.net




ПОСТУЛАТ ДЛЯ ЧЕМПІОНА

Якщо ви думаєте, що вас поб'ють, вважайте себе битим.

 

Якщо ви думаєте, що не смієте, ви не посмієте ніколи.

 

Якщо вам подобається перемагати, але ви думаєте, що не зможете перемогти, ви майже напевно зазнаєте поразки.

 

Якщо ви вважаєте, що програєте, ви вже програли, тому що у всьому світі ми бачимо, що успіх починається з образу мислення людини - все залежить від стану розуму.

 

 

БАТЬКІВСЬКІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Законодавством України передбачено відповідальність батьків не лише за шкоду, завдану їхніми дітьми, а й за неналежне виконання своїх батьківських обов’язків. Відповідальність батьків передбачена:

Сімейним кодексом України
Стаття 141. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини 1. мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; 2. розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків 1. здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; 2. батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; 3. відмова батьків від дитини є неправомірною, суперечить моральним засадам суспільства; 4. ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 180. Обов’язок батьків утримувати дитину 1. Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стаття 181. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину 1. способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; 2. за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; 3. за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі; 4. у разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5. якщо місце проживання батьків невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога. Порядок призначення цієї тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав 1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. 2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. 3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.
Стаття 165. Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав 1. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Стаття 166. Правові наслідки позбавлення батьківських прав 1. Особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. 2. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав 1. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання.У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам – за їх бажанням або органові опіки та піклування. 2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.У цьому разі орган опіки та піклування зобов’язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.З таким позовом до суду має право звернутися прокурор. 3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. 4. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину. 5. Положення частин першої – третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає. Законом України “Про освіту” Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини 1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. 2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. 3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані: - постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; - виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни; - сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; - виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини. 4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї. Стаття 60. Права батьків. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право: - вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей; - обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів; - звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей; - захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей. Кодексом про адміністративні правопорушення України Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей. Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Кримінальним кодексом України Стаття 164. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей 1. Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, - карається виправними роботами на строк до одного року або обмеженням волі на той самий строк. 2. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.
Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування. Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. Стаття 167. Зловживання опікунськими правами Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо) - карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відділ державної реєстрації нормативно-правових актів, легалізації об’єднань громадян, правової освіти та правової роботи.

ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ НАШИХ ДІТЕЙ, АБО, БАТЬКИ НАШІ ДІТИ У НЕБЕЗПЕЦІ

Окремою гострою проблемою здоров`я дітей є поширення шкідливих звичок серед неповнолітніх. При вивченні цього питання важливо проаналізувати особливості первинного вживання психоактивних речовин, мотиви систематичного вживання, поінформованість молоді про негативні наслідки систематичного вживання психоактивних речовин.

Виходячи з результатів соціологічних досліджень, проведених серед підлітків, можна стверджувати, що тютюн, слабо- та середньоалкогольні напої (пиво, вино) уперше в житті вживаються у віці 11 - 13 років. Перше вживання міцних алкогольних напоїв (горілка, коньяк, лікери) припадає на вік 12 - 15 років з максимальними показниками у 14-річному віці. Таким чином, у віці 15 - 16 років переважна більшість респондентів вже відома дія багатьох незаборонених психоактивних речовин. Проте, кількість тих, хто вживає їх систематично, значно менша. Так, порівнюючи кількісні показники за умовними розділами "спробував запалити" та "палю регулярно", можна побачити, що для значної кількості респондентів паління не є систематичним і залишилось на рівні спорадичних спроб. Досвід тяжких ступенів сп'яніння та спроб "похмілитися" віддзеркалюють високу інтенсивність алкоголізації у дитячому та молодіжному середовищі. Вік першого контакту дітей з наркотичними та токсичними речовинами коливається в межах 13 - 15 років. Однак більшість підлітків зупиняється на перших спробах. Кількість тих, хто вживає такі речовини епізодично чи регулярно, коливається у межах від 1,5 до 4,0%, для різних речовин. Щодо вживання наркотиків, переважна більшість починає з каннабіоїдів, транквілізаторів. Багато хто з підлітків починають з кустарно виготовлених опіоїдів. Початок наркоспоживання переважної більшості підлітків часто збігається з часом, коли підлітки (переважно чоловічої статі) вперше перебувають у стані тяжкого алкогольного сп'яніння. Стосовно мотивів первинного наркоспоживання, то більшість опитаних дітей на перше місце висуває мотив “було цікаво” (10%). Друге місце посідає пасивність підлітка, невміння його організувати свій час, побоювання "не бути як усі" в компанії. Отже, можна дійти висновку, що значний вплив щодо залучення молоді до наркоспоживання має негативне оточення. Непоодинокі випадки, коли наркотик вперше пробують з єдиною метою - поглибити стан сп'яніння. Кожен 4-ий серед тих, хто спробував наркотики, мотивували це тим, що “хотілося отримати приємне відчуття”, кожен 6-ий зробив це через те, що “нічого було робити”; антистресові мотиви (“хотілося забути про власні проблеми”) назвав кожен 10-ий. Поінформованість молоді про негативний вплив систематичного вживання психоактивних речовин досить висока на рівні висловлювання згоди чи незгоди із запропонованими твердженнями: серед різних груп опитаних від 65 до 95% упевнені, що систематичне вживання психоактивних речовин шкодить здоров'ю. Простежується також досить чітка взаємозалежність між поінформованостю молоді щодо негативних наслідків хронічного вживання психоактивних речовин для здоров'я та їх вживанням. Там, де показник впевненості щодо шкідливості високий, вживання психоактивних речовин, особливо наркотиків, не йде далі поодиноких спорадичних спроб. Те ж саме стосується й інтенсивності вживання алкоголю. Для більшості підлітків досить легко дістати, придбати тютюн або алкогольні напої. Доступні навіть токсичні речовини та наркотики. Серед місць, де окрім як у торговців можна придбати наркотичні речовини, підлітки називають дискотеки та бари (близько 8%), “на вулиці або в парку” (5 - 6 %) та, навіть, навчальні заклади (до 3%). З іншого боку результати досліджень свідчать: - за останні роки спостерігається зниження віку, за якого відбувається перший контакт з психоактивними речовинами; - крім незначного обмеження групи підлітків, у яких є перший досвід вживання алкогою та наркотичних речовин, збільшується кількість тих, хто вживає їх систематично; - адиктивну поведінку молоді спричиняє її непоінформованість, а також наявність друзів чи родичів, що зловживають психоактивними речовинами, непорозуміння між батьками та дітьми, відсутність можливості змістовно проводити вільний час; - адиктивна поведінка більш характерна для пасивних людей з аморфною особистістною структурою і тих, у кого немає реальних планів на майбутнє. Будь-які методи боротьби із шкідливими звичками, як правило, пов`язані з освітою та інформацією. Але ефективність освітніх програм значною мірою залежить від методичної забезпеченості та рівня кваліфікації педагогів, психологів, батьків. Непрофесійне подання інформації може посилити негативні тенденції. Некваліфіковано реалізована програма може актуалізувати у підлітків потяг до пізнання нових, незвіданих вражень. Вкрай непокоїть, і це є особливо небезпечною характеристикою для України, тенденція зниження віку першого контакту з психоактивними речовинами, що відзначається останніми роками. Існує певна залежність між раннім вживанням психоактивних речовин і систематичним вживанням наркотиків. Дещо зросла поінформованість підлітків з питань згубного впливу вживання психоактивних речовин, але в цілому рівень ознайомлення з можливими негативними наслідками цього є недостатнім. Загальні риси оцінки стану здоров’я та способу життя молоді Структура захворюваності молоді має свої особливості і визначається специфікою життєдіяльності людини у віці 14 - 28 років: 1. У цей період завершується формування організму, становлення репродуктивної функції. Саме в цьому віці здебільшого відтворюються нові покоління. 2. Зазвичай молоді люди не схильні перейматися станом свого здоров'я навіть тоді, коли хворіють. Найчастіше свої недуги вони сприймають як явище тимчасове, не суттєве, швидкоплинне без негативних наслідків. 3. Серед населення не ввійшло масово в практику виховання - прищеплення з дитинства морально-психологічних установок на усвідомлення цінності здоров'я. З іншого боку, притаманний молоді від природи високий темп життя, оптимізм, відсутність життєвого досвіду тощо, сприяють формуванню легковажного ставлення до свого здоров'я, до медоглядів, консультацій, своєчасного лікування. 4. Для молодіжного середовища більше ніж для інших категорій населення характерні деякі захворювання, переважно пов'язані із способом життя (венеричні, СНІД, наркоманія, токсикоманія тощо). 5. Молодь є вразливою категорією населення у морально-психологічному плані. У цьому віці вона стикається із значними і специфічними складнощами, визначеними її соціальним становленням (здобуття освіти, працевлаштування, отримання житла, створення власної сім’ї тощо). У зв’язку з цим вона піддається додатковому психологічному навантаженню. 6. Молодь веде активний спосіб життя, зазнає значних фізичних навантажень, не бажає витрачати час на те, що видається їй другорядним. Складнощі, пов’язані з медичними оглядами, отриманням медичної допомоги, не сприяють посиленню уваги до свого здоров'я. Оцінюючи рівень захворюваності молоді України за даними офіційної статистики потрібно враховувати наступне: - легковажне ставлення молодої людини до свого здоров'я характерне у молодому віці, і через те молодь не завжди звертається до лікарів, коли це потрібно. Відповідно, якщо не звертається, то не буде й статистики; - облікова інформація про захворюваність, яка є в органах охорони здоров'я, часом занижує рівень захворюваності і не завжди відповідає дійсності. До того ж, облік ведеться не достатньо повно і добросовісно. З цих причин статистичні дані захворюваності молоді можуть бути менше, ніж захворюваність у реальності. Тютюнопаління Особливу стурбованість викликає проблема тютюнопаління. Це зумовлено масштабністю шкоди паління для здоров'я. За статистичними даними стосовно реалізації тютюнових виробів і результатами опитування населення в Україні кількість тих, хто палить, збільшується, особливо серед представників жіночої статі. Не менше занепокоює паління серед ще молодшої частини населення. Так, серед учнівської та студентської молоді, за різними даними, цією шкідливою звичкою уражені від 50 до 74 % юнаків та дівчат віком 17 - 18 років. Дослідження Національного медичного університету свідчать, що 22% школярів м. Києва палять систематично. ХПСШ і проблеми статевого виховання Пацієнти з хворобами, що передаються статевим шляхом (ХПСШ), часто лікуються в недержавних закладах медичного, а іноді немедичного профілю, у приватних лікарів, які не реєструють венеричні захворювання, не проводять санацію осередків інфекції, не звітують про лікувальну діяльність. Тому статистика не завжди відповідає реальному поширенню цих хвороб і, як правило, вона подає становище у молодіжному середовищі у дещо прикрашеному вигляді, ніж насправді. В Україні 9 з 10 хворих на гонорею не звертаються за допомогою до шкірвендиспансерів. Лібералізація статевих стосунків спричиняє ранній початок статевого життя підлітків при низькій культурі статевого виховання. Проблемі статевого виховання дітей та підлітків не приділяється належної уваги як у сім'ї, так і в школі. Все це утруднює контроль за рівнем захворюваності та профілактичні заходи стосовно венеричних хвороб. Майже десята частка всіх вікових груп опитуваної молоді (за даними соціологичних досліджень) має протягом року від 3-х до 5-ти партнерів, ще 2-3% - 6-10 партнерів. Нині перший статевий контакт відбувається у більш молодшому віці та раніше розпочинається регулярне статеве життя. Якщо серед 25-28-річних тільки 6 % у перший статевий контакт вступили у віці до 16 років, то серед вікової групи 21-24 років таких - 11%, серед 18-20-річних - 16 %, а наймолодшої молодіжної групи 15-17 років - 21%. І це притому, що недостатньо використовуються засоби індивідуального захисту. СНІД Однією з складних соціальних і медичних проблем молоді в Україні, як і в усьому світі, є ВІЛ-інфекція/СНІД. Ситуація в Україні обумовлена значним збільшенням кількості випадків захворювань на СНІД та поширенням наркоманії. Епідемія, що швидко поширилася у Східній Європі, найсильніше вразила Україну. Нажаль, велика кількість інфікованих залишається поза полем зору спеціалістів. Згідно із оцінками міжнародних експертів, нині в нашій країні близько 440 тис. молодих людей хворі на ВІЛ/СНІД. За оцінками вчених на один виявлений випадок СНІДу припадає нерозпізнана група хворих з 5-6 осіб з так званими СНІД-асоційованими захворюваннями. Але у 50-100 разів більше є тих, у кого ще не виявилися ознаки хвороби, хоча вони уже інфіковані ВІЛ. Соціальними групами населення, за рахунок яких перш за все збільшується кількість ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, є такі групи ризику, як ін’єкційні наркомани (18371 - ВІЛ-інфікованих та 357 - хворих на снід), а також особи з безладними статевими зв’язками (відповідно 2164 і 49), що становить 83%. Основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції - статевий (3280 ВІЛ-інфікованих та 55 хворих на СНІД), ін’єкційні наркомани (відповідно 18371 і 357) та передача інфекції від ВІЛ-інфікованої матері дитині (538 і 8). З огляду на характер груп ризику та шляхи передачі ВІЛ-інфекції, можна стверджувати, що групу ризику захворювання на СНІД та інфікування вірусом ВІЛ становлять молоді люди. Аналіз за віком хворих та інфікованих виявив, що близько 80% з них - це молодь. Хімічні залежності Проблеми вживання будь-яких психоактивних речовин (тютюну, алкоголю та наркотиків) нині визначаються під одним терміном "залежність від химічних речовин". Це пояснюється багатьма подібностями у мотивації вживання, розвитку хвороби, виникненні рецидиву. Наркоманію і токсикоманію слід розглядати як захворювання, що становить загрозу для оточуючих, оскільки що практично кожний наркоман безпосередньо чи побічно втягує до зловживання наркотиками інших, постійно порушує кримінальне законодавство, сприяє поширенню СНІДу, венеричних захворювань, вірусних гепатитів, узалежнює членів своїх сімей психологічно і економічно. На думку спеціалістів, реально на обліку перебуває лише 10-20% загальної кількості осіб, що вживають наркотичні речовини. Найближчими роками, за прогнозами, їх кількість неухильно зростатиме за рахунок тих, хто вживаює психоактивні речовини, тоді як кількість хворих практично не зменшиться у зв'язку з дуже низькою ефективністью традиційних методів лікування - даними статистики від наркоманії виліковуються за лише 5-8% хворих. Рівень захворюваності серед молоді на алкоголізм і наркоманію залишається високим. Так, захворюваність на хронічний алкоголізм на 10 тис. підлітків становить 0,4 випадків, на наркоманію - 2,5, токсикоманію - 0,7. Хоча захворюваність підлітків на наркологічні розлади дещо зменшилася, вона все ж таки залишається високою. За даними аналізу соціально-демографічної структури серед осіб, що вживають психоактивні речовини за останні 5 років відмічається збільшення кількості непрацюючих, а також жінок і неповнолітніх у три рази. Встановлено, що серед підлітків і молоді до 20 років майже кожний 3-ій хоча б 1 раз вживав наркогенні речовини. За даними МВД України більше ніж у 9 разів збільшилася кількість засуджених, що скоїли злочини у стані наркотичного сп'яніння, і в 3 рази збільшилася кількість осіб, засуджених за злочини, через незаконний збут наркотиків. Зловживання молоддю алкоголем та психоактивними речовинами спричинені певними чинниками. Передовсім доступність психоактивних речовин і загальна тенденція до збільшення їх споживання у суспільстві, стреси і анемічні стани внаслідок швидких та болісних соціальних змін у суспільстві. За даними статистичних досліджень перше по вживанню місце в Україні посідають наркотичні засоби, що виготовляються кустарними методами з різних сортів масличного, дикоростучого і декоративного маку. Це так звана "чорна ширка", її вживають 70-80% наркоманів. На другому – кустарні препарати з різних сортів коноплі (гашиш, анаша, маріхуана). На третьому місці - такі фармакологічні препарати, як морфін, кодеїн, кофеїн, барбітурати, промедол, а також "біла ширка" - наркотичні речовини, що виробляються кустарно з медпрепаратів. Останнім часо все більше поширюється вживання героїну, амфетамінів, кокаїну, ЛСД, триметилфентонілу, екстазі, опиоїдів, бензодиазелинів, циклодола та інших. Слід звернути увагу на розбіжності даних соціологічних досліджень та статистики МОЗ України, що свідчать про значну кількість неврахованих наркоманів та алкоголіків у молодіжному середовищі. Це можна пояснити тим, що вони потрапляють до лікарських закладів із значним терміном систематичного вживання психоактивних речовин. Висновок Дані соціологічних досліджень проблем молоді підтверджують, що здоровий спосіб життя не є переважаючим для дітей та молоді, хоча здоров'я серед інших цінностей посідає одне із вищих рейтингових місць. Рекомендації 1. Виховувати, з малечку, у дітей позитивне ставлення до свого здоров'я, до медоглядів, консультацій, своєчасного лікування. 2. Формувати творчий, змістовний спосіб життя дитини. 3. Залучати дітей до активного способу життя, занять фізичною культурою та спортом. 4. Розмовляти з дитиною про її звички, вподобання, наміри. 5. Намагатися бути для дитини позитивним прикладом для наслідування.

ЯКИЙ ВИД СПОРТУ ОБРАТИ ДЛЯ ДИТИНИ?

О, спорт, ти - життя! Всі батьки мріють про те, щоб їхні діти виросли здоровими і дисциплінованими. А для цього, вважають мами і тата, дитина повинна займатися спортом. Але який вид спорту вибрати для дитини? Коли краще почати? Та й чи хоче сам малюк займатися?

Багато людей не бачать різниці між спортом і фізкультурою, помилково вважаючи їх близнюками-нерозлучниками. Насправді це різні поняття, хоч і багато в чому схожі. Як говорить приказка: "Фізкультура лікує, спорт калічить". І в цьому вислові є частка правди. Адже спортом займаються заради досягнення результату, а фізкультурою - для того, щоб бути здоровим. Записати дитину в спортивну секцію поруч з будинком не складе труднощів. Але як не помилитися? Адже крім фізичної підготовки малюк повинен отримувати від спорту ще й задоволення. Інакше кожен похід на тренування буде викликати у нього напад вселенської туги. Тому батьки, перш за все, повинні поцікавитися у майбутнього чемпіона (а не у власного марнославства), яким видом спорту він хотів би займатися. Якщо дитина, проходив в секцію кілька місяців, відмовиться продовжувати заняття, не дорікайте його . Краще спробуйте з'ясувати причини. Можливо, у малюка не склалися стосунки всередині групи. Для дитини це дуже важливо, тому що спорт - це ще й спілкування з друзями. Не варто реалізовувати свої амбіції через малюка. Якщо дівчинка мріє стати балериною, навряд чи її захоплять заняття боксом або ушу. Як правильно вибрати спортивну секцію, питання не пусте. Уважно придивіться до своєї дитини. Потрібно, щоб вид спорту, яким він буде займатися, відповідав його характеру. Будьте реалістами, враховуйте інтереси і можливості малюка. Давайте для цього розглянемо найбільш популярні види спорту. Бойові мистецтва. У секцію карате, дзюдо та ушу можна сміливо записувати як хлопчиків, так і дівчаток. Навчитися постояти за себе ніколи не буде зайвим. У таких видах спорту відмінно розвиваються мускулатура, координація і хороша реакція. Командний( ігровий) спорт. Такий вид тренувань відмінно підійде для непосид з "моторчиком". І, навпаки, допоможе маленьким Буків знайти спільну мову з однолітками, стати більш відкритими. Командні види спорту - волейбол, футбол, теніс, хокей, баскетбол. У них завжди багато руху, спілкування і веселощів. Лижі, сноуборд. Це дуже модні види спорту, але і найдорожчі в сенсі екіпіровки. Хороші лижі і костюм вам обійдуться приблизно в $ 1000. Даний вид спорту відмінно зміцнює м'язи, розвиває координацію рухів, загартовує. Гімнастика. Цей вид спорту є відправною точкою на шляху до занять іншими видами спорту. Хороша постава, координація, укріплені м'язи, грація і стрункість - ось результати старанних тренувань. Танці та аеробіка. Це ще й заняття для душі і найбезпечніший спосіб прищепити дитині любов до спорту . Плавання. Даний вид спорту підходить всім. Навіть найменші, ледь навчившись ходити, можуть вчитися плавати з надувним кругом в басейні. Вибираючи водну стихію, батьки можуть бути впевнені, що у їх крихти не буде проблем з диханням і поставою. Ковзани. Фігурне катання - один з найбільш захоплюючих і красивих видів спорту. Але не варто забувати і про те, що це дуже травматичний вид спорту. Ця спортивна дисципліна як ніяка інша вимагає концентрації та наполегливості. Фігурне катання розвиває координацію рухів, грацію. Лікуємо, а не калічимо. Щоб остаточно визначитися з видом спорту для вашого малюка, слід звернути увагу на важливу деталь - протипоказання за станом здоров'я. Малюка з хронічними захворюваннями не варто віддавати в секції боксу, регбі, хокею, карате. Теніс протипоказаний дітям з плоскостопістю, короткозорістю, виразковою хворобою. Заняття футболом і баскетболом можуть відвідувати діти з вадами серця, цукровим діабетом, при цьому навантаження варто скоротити до 50-60% від загальних нормативів. Від занять сноубордом і фігурним катанням варто відмовитися страждають високим ступенем короткозорості, а також хворобами легень і плеври. Якщо у дитини сколіоз або проблеми із серцево-судинною системою, заняття аеробікою і гімнастикою краще обмежити. Якщо лікар вирішив, що серйозні спортивні навантаження можуть зашкодити здоров'ю малюка, він обов'язково повинен призначити заняття лікувальною фізкультурою. Якщо ваш малюк "Великий нехочуха" і зовсім не хоче займатися спортом, не варто його примушувати. Дитині достатньо просто вести рухливий спосіб життя: гуляти, грати з однолітками у дворі, ходити пішки і займатися фізкультурою в школі. Поради батькам - Купуйте своєму малюкові домашній спортивний комплекс (найпростіший - "шведська стінка"): він розвиває спритність і гнучкість. - З раннього віку заохочуйте рухливі ігри дитини. Грайте з ним в салочки, в сніжки, привчайте до сезонних видів спорту (взимку - лижі і ковзани, влітку - футбол, велосипед). Катайтеся і плавайте разом з малюком, так і веселіше, і безпечніше. - Не тисніть на дитину, не змушуйте. Проявіть доброзичливість, хваліть його частіше. Саме в спорті виробляється почуття відповідальності, формується характер. Але не варто забувати про те, що заняття спортом принесуть користь лише в тому випадку, якщо дитина буде робити це із задоволенням. Дорогі батьки, вибираючи вид спорту для своєї дитини враховуйте його бажання. Заняття з примусу приносять мало користі, а от часу, сил і засобів віднімуть багато. Визначтеся, якого виду спорту, вибираючи для дитини, віддати перевагу. Подумайте, навіщо йому потрібен спорт: для підтримки здоров'я або для успішної спортивної кар'єри? Також важливу роль відіграють особистість тренера і ваше з ним спільне. А також розуміння мети занять дитини в секції. І не забувайте: особистий приклад завжди був найкращим способом навчання. Якщо батьки приділяють час занять спортом (ковзани, ролики, футбол, плавання) разом з дитиною, то і малюк надалі з інтересом тренуватися сам.

ХАРЧУВАННЯ ДИТИНИ-СПОРТСМЕНА

Багато батьків, віддаючи дітей у спортивні секції, стикаються з безліччю питань, особливо пов'язаних з харчуванням юних спортсменів: коли годувати, чим годувати, якого режиму дотримуватися. Для дитини, котра займається спортом, їжа — один з важливих запорук успіху. Їжа-той самий будівельний матеріал, який сприяє росту організму. І чим якісніше їжа, тим здоровіше дитина.

Зрозуміло, що під час сильного фізичного навантаження організму потрібно більше енергії. І тому їжа повинна бути калорійною. Тобто її основне призначення — нагодувати м'язи і не дати організму виснажитися і навіть підвищити його витривалість. Крім цього, необхідно дотримуватися режиму харчування. Отже, як нагодувати м'язи дитини, котра займається спортом? По-перше, потрібно з'ясувати, що ж є головним джерелом м'язової енергії. Це вуглеводи: звичайний цукор, глюкоза, фруктоза, що міститься у фруктах і ягодах, крохмаль. Крохмалем багаті крупи, хліб, картопля, горіхи. Працездатність юних спортсменів залежить від запасів вуглеводів в організмі, що витрачаються протягом 3-4 годин інтенсивної тренування. Тому фахівці рекомендують періодично заповнювати енергетичні витрати цукрами, які легко розчиняються у воді і швидко всмоктуються у кишечнику. Але це не означає, що дитині потрібно давати рафінований цукор, який, до речі, погано засвоюється печінкою, найкраще юного спортсмена годувати медом і фруктами. Ще одним важливим джерелом енергії є білок тваринного походження. У меню дитини має бути присутньою достатня кількість м'яса, яєць, риби і, звичайно, молока і молочних продуктів. Добову потребу організму необхідно відшкодовувати і за рахунок рослинного білка (крупи, бобові, хлібобулочні зернові вироби). Особливо корисна вівсянка, яку добре давати дітям перед тренуваннями на сніданок. Дуже важливо враховувати потребу організму дитини-спортсмена в рідині. Адже під час тренувань діти рясно потіють. Тому недолік води в організмі потрібно неодмінно відшкодовувати за рахунок фруктових соків і мінеральних вод. В обмінних процесах в м'язах беруть участь і мінеральні солі (нестача кальцію може призвести до судом у литкових м'язах), і вітаміни, і фосфор, і залізо, і магній. Наприклад, фосфор вважається конденсатором енергії в організмі, і тому у спортсменів потреба в ньому збільшується в 2 рази. Для цього потрібно годувати дитину сиром, яйцями, рибою, м'ясом. Залізо сприяє утворенню гемоглобіну, що доставляє кисень до тканин організму. Тому меню дитини має бути багато залізовмісними продуктами: печінка, зелений лук, яблукаки. Говорячи про раціон харчування дитини-спортсмена, потрібно зазначити, що режим харчування теж має деякі особливості. Фахівці рекомендують збільшити кількість прийомів їжі до 5-6 разів (проміжок між прийомами їжі — всього 5 годин) і одночасно зменшити об'єм їжі, так як надмірна їжа шкодить здоров'ю дитини-спортсмена. Чому? При вживанні великої кількості їжі за один раз кров приливає до шлунку, тобто сили організму зосереджуються на травленні їжі, а значить, погіршується кровообіг в м'язах (вони не забезпечуються киснем і живильними речовинами). До того ж під час тренування при великих навантаженнях знижується виділення травних соків, їжа перетравлюється повільніше. Отже, висновок: перед тренуванням багатий приймання їжі протипоказаний, за 1,5 години до тренування дозволяється легкий перекус: чай з медом, кефір, йогурт, какао, печиво, нежирна і легка кашка (пару ложок). Рясна їжа може викликати нудоту й навіть блювоту. Звичайно, складно розбудити дитину за 2 години до ранкового тренування, тільки для того, щоб він поїв. Жодна дитина на це не погодиться … Але не можна допускати, щоб він пішов на тренування голодним. Організм може просто не витримати фізичного навантаження. Тому хоча б за годину до тренування потрібно нагодувати юного спортсмена. Потрібно враховувати також, що після занять можна їсти не раніше, ніж через 20 хв, все з тієї ж причини (низький вміст травних соків і повільне перетравлення їжі). Заняття спортом — це велике навантаження для організму дитини, тому при виборі харчування батькам потрібно розташовувати деякими знаннями, щоб допомогти і, головне, не нашкодити своєму малюкові. А для цього потрібно не тільки читати відповідну літературу, а й радитися з фахівцями з харчування юних спортсменів.
ЯК СКЛАСТИ ЩОДЕННИЙ ПЛАН ХАРЧУВАННЯ СПОРТСМЕНА?
скласти план харчування.docx
Microsoft Word документ 17.6 KB

ТЕСТИ ДЛЯ БАТЬКІВ

ТЕСТИ ДЛЯ БАТЬКІВ.docx
Microsoft Word документ 994.4 KB

БАТЬКАМ ПІДЛІТКІВ

ЗАПОБІГАННЯ ДИТЯЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

Основне завдання сім’ї та навчального закладу - виховання з раннього дитинства громадянина,який здатний самостійно й свідомо протистояти небезпекам різного характеру, що дозволить йому активно брати участь у суспільному житті, відстоювати основні принципи безпечного життя, діяльності та відпочинку. Діти повинні знати про світ небезпек, який їх оточує, мінімізувати можливий ризик, жити в гармонії з собою та з природою.